В Альпи з малюком!

Якось так склалось, що люблю я море взимку, а гори влітку. Тому й втікаємо часто від зими в теплі краї, а влітку обов’язково шукаємо гори 🙂

Про подорож до величних та крисивезних Альп моя душа мріяла відколи я звідти повернулась. Ще за часів вільної і незалежної молодості (студенських років) у далекому 2009 році. Тому, коли одного січневого вечора 2015 року, сусідка розповіла про візу для нащадків переселених осіб, я одразу ж, з малюком на руках,  погнала до бабці за документами і у візовий центр по дорозі. Документи подала, видихнула, а тоді вчепилась до чоловіка, мовляв, «давай придумувати куди їдемо, бо дурію вдома….». Мій «великий мандрівник» зітхнув, почухав потилицю і послав мене (подалі) самій складати маршрут. Тож мама посадила 6-місячного Андрія на коліна, відкрила гугл мапс і ткнула пальцем туди де найзеленіше. Зазумивши, опинилась в Австрії, в омріяних Альпах. Ось так і народилась наша перша неймовірна мандрівка з малюком. У липні 2015 року ми мотнули 3000 км машиною по Європі, відвідали чудові Краків, Прагу, Будапешт, провели незабутній тиждень в австрійських Альпах, а Андрій відсвяткував свій перший день народження десь на угорському кордоні дорогою додому…

Будапешт. Рибацький бастіон

Про наші мандри столицями та автобанами, я напишу пізніше, а сьогодні пропоную вашій увазі розповідь про відпочинок в австрійських Альпах з малюком! Поїхали!

Цель-ам-Зее – Капрун

Нє, ну спершу я взагалі в швейцарські Альпи намилилась, але коли дізналась які там ціни, змістилась східніше, до Австрії. Там і ціни прийнятнші і гори не гірші. Це власне й усе, що я знала про цю чудову країну. Тому поки Андрій вчився повзати, я з ноутом на колінах, однією рукою льотала у гугл-ерзі і шукала, де б то саме у тих горах зупинитись. А вони, бесперечно, мали бути найвищими, наймальовничишіми і так, щоб вийшов з веранди маленького австрійського домика у якійсь глушині  і «Вах! Вах, Вах …». Форум Вінського був прочитаний до дірок, не говорячи вже про вікіпедію та інші цікаві ресурси по Альпах. Навіть пройшла триденні експрес-курси німецької з нуля у молодшої сестри за кілька днів до виїзду 🙂

Такими шляхами ідеальне місце було знайдено – селище Капрун, неподалік гірськолижного курорту  міста Цель-ам-Зее, провінція Зальцбургерленд (чи щось на зразок цього). Хіба не найкращі краєвиди  мали розгортатись у підніжжі національного природнього парку з такою промовистою назвою «Високі Альпи». І я таки не помилилась. І довго-довго тішилась, насолоджуючись ранковою кавою та ось такими краєвидами на балкончику нашого будиночку.

Австрія = комфорт

Сказати, що Австрія комфортна країна – не сказати нічого. Так само як сказати, що Альпи в цій країні  цивілізовані. Дуже цивілізовані, надто цивілізовані)) Ні, не захаращені і не забудовані, а навпаки, вся ця  краса зроблена доступною для усіх вікових категорій туристів – від 0 до 90. Саме таких ми постійно й зустрічали десь на висотах 3000 м над рівнем моря. Ви будете сміятись, але там таки кожна гора має свій сайт в неті :), канатні дороги облаштовані сучасними кабінками, доріжки вимощені асфальтом, на кожному кроці безкоштовний вай-фай і це далеко не повний перелік усіх зручностей. Я, звісно ж, прихильник дикіших умов, походів, екстриму, але з малою дитиною це не найкращий варіант. Тому відпочинок в стилі австрійських пенсіонерів саме те, що треба!

австрійська “глуш”

Халява

Окрім величних гір, засніжені вершини яких так різко контрастують  з ніжно- зеленими альпійськими лугами та липневою спекою, є у тут  влітку ще один беззаперечний плюс. Це халява. Щоб гірськолижні курорти не простоювали без діла влітку, розумне міністерство туризму (ну чи хто там відповідає в них за розвиток туристичної інфраструктури) вирішило привабити туристів іншими перлами цих країв, які можна відвідати абсолютно безкоштовно. Уявіть собі, це стосується усіх канатних доріг, музеїв, водоспадів та інших природніх пам’яток регіону,  вхід до яких переважно платний. Все, що вам потрібно – зупинитись в готелі, який має угоду з цим міністерством, а її мають майже усі. Вам видадуть чудо-картку і товстеньку книжечку із усіма цікавинками регіону, детальною інформацією про години роботи, картою тощо. Щоправда, картка гарантує безкоштовний вхід не всюди. Наприклад, ви можете отримати знижку у 50 відсотків на купання в термальних джерелах чи інші бонуси. Буває й таке, що  найпопулярніші штуки, типу підйом на гору-льодовик чи катання на катері можна здійснити тільки раз у сім днів. Але переважно скрізь вхід безкоштовний. І без жодних підводних каменів.

От тю книжечку ми й заїздили до дір і за 7 днів з Андрієм відвідали масу цікавих місць. Піднімались на гори, вкриті вічними снігами, відвідували високогірні дамби з неприродньо бірюзовою водичкою, найпотужніший в Європі водоспад, ущелини, природознавчі музеї, зоопарк, високогірне шосе, купались в гірському озері та басейнах  і просто гуляли околицями, насолоджуючись неймовірними краєвидами, чепурністю та охайністю австрійських будиночків та чистезним повітрям.

на фоні гори Глосглокнер

на вершині гори-льодовика Кіцштайнхорн (3029 м)

коло басейну на озері Зее

в природознавчому музеї

високогірні дамби

Альпи + дитина

Якби був рейтинг найбільш чайлд-френдлі країн, Австрія, мабуть, його очолила б. Одразу ж від народження маленька людинка вважається там повноцінним членом суспільства у якого є свої потреби і держава з радістю намагається їх задовольнити. Про численні пандуси, зїзди для візків та кімнати матері та дитини на висоті 3029 м над рівнем моря я взагалі мовчу. В нашому готелі одразу ж після заселення нам принесли дитяче крісло та манеж. Біля кожної канатки в оренду можна взяти спеціальні рюкзаки переноски (не плутати з ерго) для гірського трекінгу чи навіть спеціальні візки з здоровезними колесами, які можна штовхати як візок або чіпляти до велосипеда як причеп. Дитя собі у ньому сидить і кайфує, а батьки милуються горами. Словом, ні для кого дитина не є перепоною на шляху до гір)

Хоча Андрію  було 11 місяців і він ще навіть не ходив, я думала, що він надто маленький для того всього, але після того як побачила з якою легкістю матусі щойнонароджених малявочок гасають зі слінгом  горами – розслабилась.

Щодо харчування – то більшість готелів там – це такі собі невеличкі будиночки з кількома апартаментами, де є кухня, посуд і усе необхідне для приготування їжі малюку. Суміші, каші, баночні пюрешки є у кожному супермаркеті і коштують стільки ж, скільки й у нас – 1-2 євро.

І ще один нюанс, оскільки дитина повноцінний член суспільства, то і в готелі вам доведеться повноцінно оплачувати їй місце, незалежно від того скільки їй місяців. Вартість апартаментів там залежить від кількості осіб, які проживатимуть. І дитину, як правило, вам теж порахують. Хоча в інших місцях (канатні дороги, музеї, басейни тощо) вхід для найменших таки безоплатний. Ну це, якщо вам не пощастить отримати ту чудо-карточку.

 

Підсумовуючи, скажу лише те, що якщо ви любите гори, то гайда планувати маршрути і підкорювати нові вершини, а дитина це аж ніяк не перешкода. Що менша вона, то легшими будуть подорожі!

А ви брали малючків з собою в гори? Поділіться!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *