Перша веломандрівка і сон просто неба!

Соромно зізнатись, але ми, як сім’я неабияких велолюбителів “всадили” Андрія на цей вид транспорту тільки тепер, майже у 2 роки. Але ж краще пізно ніж ніколи. Правда?

Тож одного тепленького травневого дня вирушили ми всі разом у мандрівку найближчими до Львова селами. Як виявилось, для того, щоб помилуватись краєвидами з висоти пташиного польоту, не обов’язково їхати аж в Карпати. За 12 км на південь від міста простягнувся чудовий гірський масив. Гори хоч невисокі, зате вигляд з них розгортається неймовірний. Туди ми й подались.

DCIM100GOPROGOPR6794.

Залізні “коники” милуються краєвидами

Не буду переповідати усі наші пригоди, але зроблю декілька заміток про дитя на ровері.

Так от, перше питання яке взагалі  мало не поставило під сумнів нашу участь у цій подорожі – це денний сон. Планувалось виїжджати рано і повернутись пізно, а оскільки їхали ми не самі, тож довелось підлаштовуватись. Я вирішила ризикнути, і ми таки відчалили о 10-ій ранку. В районі обіду ми вже милувались краєвидами на одній із гір, тому я, не довго думаючи, вклала Андрія просто під сосною, поміж травами, на каріматі. Трохи чатувала над ним, зганяючи мурах і павуків, але дитя, добре виспалось і ми продовжили дорогу. Тепер думаю, яка ж я крейзанута мама 🙂 Мабуть, до зимівлі в Тайланді, я б навряд чи поклала дитину просто неба , але тепер, після ящірок, змій, варанів, кусючих мурах та заразних комарів нас уже нічим не злякаєш 🙂

DCIM100GOPROGOPR6913.

Сон на свіжому повітр’ячку …. мммм

Андрій добре переніс багатогодинну подорож грунтовими дорогами у твердому кріселку. Щоправда, час від часу  заявляв, що йому трохи нудно 🙂  Я ж, яка теж не сиділа на роверку 3 роки, встигла гарно гепнутись з нього 🙂 Тож можна сказати, що мандрівка вдалась.

І ми ще неодноразово плануємо виїжджати у такому форматі.

DCIM101GOPROG0407671.

А ви вже катались цього року?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *