Грецькі канікули: планування, дорога, маршрути

Греція – унікальна країна. Це такий собі мікс європейської культури та азійського стилю життя. Саме в Елладі зародилась наша цивілізація, і мало не кожен камінчик під ногами там був свідком подій, що розгортались тисячі років тому. В це важко повірити, але навіть у таку сиву давнину в Древній Греції уже жили та працювали лікарі, архітектори, інженери, конструктори, а наймудріші філософи обговорювали істини, за якими живемо й досі…

Ну і, звісно ж, країна, до складу якої входить близько двохсот островів просто не може не бути перлиною туризму. Але, чесно кажучи, не білосніжний пісочок та бірюзова водичка манили нас до Греції, а її колорит, історія та культура. Саме тому, ми туди й вирушили, поєднавши наші “дослідження” із морським відпочинком та природніми перлами цих країв.

Усі нормальні люди , коли хочуть відпочити в Греції йдуть до агенції, купують путівку і летять собі чартером зі Львова до Іракліона/Салонік/Халкідік тощо. Але ми були б не ми, якби не шукали складніших шляхів. Мандрівку організовували самостійно. Десь місяці за три до запланованої дати забронювали житло, купили авіаквитки, склали маршрути. Не скажу, що це просто. Виловити хорошу ціну на квиток, перечитати купу відгуків, переглянути тисячі фото, щоб обрати комфортне житло не за всі гроші… Роботка не така вже й легка, коли на руках дитина. Але воно того варте. Тільки так я могла обирати транспорт, який нам підходить, зручні пересадки, готель у потрібному районі тощо. Але найголовніше – зорганізувати собі мандрівку так, як цього хочемо ми, а не так, як пропонують агенції. Ми хотіли пізнати Грецію, посмакувати саме її колоритом, а не туристичними принадами. Тому в планах були Афіни з їх самобутністю, історичними памятками та північно-західна частина острова Крит з його цікавими природніми багатствами.

Дістатись Афін з України не так вже й складно, якщо мова йде про авіаперельоти. Є два прямі рейси з Києва (від “МАУ” та “Egean air”) та багато з різних міст Польщі. Прямого рейсу зі Львова немає, тому довелось шукати пункт відпралення до якого зручно добратись з дитиною. Київ відпав через не дуже привабливу ціну та наявність непрокатаних польських віз. Мандруючі львів’яни знають, що зручніше добратись до Польщі, аніж до столиці України. Продумавши кілька варіантів, обрали Варшаву. Ціна на переліт Варшава-Афіни від лоукоста Ryanair була досить низькою (36 є), тож зупинились на столиці Польщі.
За місяць до виїзду придбали квитки на потяг Львів – Варшава. Вартість не з дешевих (1600 грн з дорослого), але наявність малюка і ажіотаж навколо безвізу мене трохи налякали, тому їхати автобусом не ризикнули.
Десь за тиждень до виїзду мене накрило страшним штормом нервів-переживань. Десь у фейсбучній стрічці новин мені на очі трапилась інформація, що Ryanair не пускає на борт дітей без окремого паспорта. Вписки у батьківський (як було у нас) їх не цікавлять. Перечитавши купу форумів та поспілкувавшись із службою підтримки авіакомпанії, однозначної відповіді я не отримала, тож вирішила підстрахуватись. Забирали Андрійковий свіженький паспорт мало не перед самим виїздом.

Другим шквалом був вірус, якого Андрій невідомо де підчепив, бо я ж страшно боялась хвороби перед мандрівкою і тримала його в ізоляції. Очухались теж впритик до дати. Нервів я собі навимотувала добряче, але все йшло за планом і запивши усі переживання валер’янкою та спакувавши три наплечника ми подались до Еллади!

Як ми добирались до Греції
Добиратись до Варшави потягом я хотіла тільки тому, щоб Андрій міг нормально виспатись (переїзд нічний) і щоб не стояти на кордоні (документи перевіряють на ходу). Сівши в прохолодний спальний вагон з білосніжними простирадлами, ми зручно вмостились на полицях, вклали Андрія спати після усіх перевірок і самі вже встигли задрімати на той момент, коли нас о 2ій ночі усіх дружньо висадили в Перемишлі. Мовляв, потяг поламався, далі не їде. Та й усе. Ніч, порожній вокзал і групка українців (бо в тому потязі всього 2 вагони), яким потрібно в Краків. До Варшави з наших попутників ніхто не прямував, тож що робити далі ми не знали. Через півгодини приїхав приміський потяг, який прямував до Кракова і всі запакувались туди. Та й ми з ними, бо самим залишатись на пероні теж не варіант. Навіть спитати як дістатись до Варшави не було в кого. Потяг рушив, дитину довелось вкладати на жорстких сидячих кріслах, а самій виглядати кондуктора, щоб хоть щось пояснив. Через деякий час з’явився дядечко, який запевнив що до Варшави доїдемо і наказав нікуди не діватись з того вагону. Його причеплять у Кракові до варшавського потягу. Так і зробили. Трішки було лячно коли наш вагон, де були лише ми, відчепили і загнали невідомо куди. Працівники, що проходили повз відчинені двері нашого вагону на мої крики пішли перепитали когось і запевнили мене, що вагон таки поїде до Варшави. З горем пополам ми таки дістались столиці Польщі. Невиспані, знервовані та голодні. Всі, окрім Андрія. Він проспав усю дорогу і був в захваті від поїздів та вокзалу, коли прокинувся.

Після такої нічки місією номер два було провести цілісінький день у Варшаві, бо виліт на Афіни аж у вечері. В планах було і старе місто, і зоопарк. Але вирішили їх відмінити і не напрягатись з переїздами громадським транспортом. Гуляли парками та цікавими варшавськими вуличками в районі  Палацу Культури від якого мав відправлятися наш Modlin bus  до аеропорту. (Це такий собі експрес-трансфер до варшавського аеропорту Модлін. Відправляється щопівгодини. Квитки можна взяти онлайн або на місці. Ціна від 9 до 36 злотих).

Ну а далі був вечірній переліт і трансфер до винайнятої квартири, під час якого Андрійко заснув ще у машині таксі та збудився аж вранці.

Афіни – зустрічайте нас!

Далі буде …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *