Грецькі канікули. Частина 2 : Афіни

Мало хто  з туристів, які для відпочинку обирають сонячну Грецію, заглядають до її столиці – Афін. Всі одразу поспішають до мальовничого узбережжя чи островів. Але ми не з таких. Як на мене, неможливо пізнати цю колоритну країну, не завітавши до Афін. Це місто манить не природніми пам’ятками, надсучасною архітектурою чи іншими досягненнями. Ні. Воно просто просякнуте історією,  що вимірюється не десятками років, і навіть не сотнями, а  тисячоліттями. Саме тут можна вловити і відчути оте загадкове «до нашої ери …». І в якийсь момент зловити себе на думці, що ти стоїш на височенному пагорбі, з якого відкривається захоплюючий вигляд  на місто і, роззявивши рота, оглядаєш величні руїни Акрополя та намагаєшся допетрати, як, живучи у таку сиву-сивезну давнину, люди не тільки по деревам за мавпами не гасали, а й будували величезні будівлі, оточені мармуровими колонами та оздоблені неабиякими скульптурними шедеврами…. Словом, Афіни – колиска європейської цивілізації. Це місто «must see», якщо вас цікавить Греція, як країна, а не лише як курорт.

Афіни та дитина

Чесно кажучи, поєднання не з найкращих. Принаймні, готуючись до подорожі я не знайшла жодного позитивного відгуку про відвідини Афін з малюком влітку. Малим діткам там спекотно, старшим – нудно. Але хіба нас таким злякаєш? 🙂 Нашому Андрійкові от-от мало стукнути три, і я,  побоювалась захцянок цього вже такого дорослого чоловічка. Але, озброївшись возиком та правильно розподіливши час, нам вдалось отримати від цього міста все, що хотілось і навіть більше. Акрополь, який був центральною точкою наших планів на Афіни ми з татком відвідували по черзі. Знаходиться древнє місто на горі, тому чалапами у спеку з малюком вгору не дуже приємна річ. З возиками туди не впускають, а зі слінгу чи ерго наш карапуз вже виріс. Таким чином, доки мама робила селфі на фоні руїн Парфенону, татко з Андрійком забрели на якийсь грецький цвинтар і навіть спостерігали за церемонією поховання 🙂 А коли татко пнувся догори, мама з Андрієм пішли оглядати в’язницю Сократа на  погорбі Філопапос і якось  мало-помалу випнулись на його вершину, тягнучи на своєму горбі візок-тростину, здоровенний фотоапарат, манатки Андрія та й самого Андрія.

Де зупинитись?

Афіни – місто туристичне, тож вибір житла там досить широкий – від хостелів до готелів-апартаментів. Оскільки основна цікавинка міста Древнє місто Акрополь знаходиться в центрі, дуже багато житла здається саме там. І часто за досить привабливими цінами. Про те, як ми шукаємо житло перед мандрівкою з малюком я детально описала тут, а наразі нагадаю, що керуємось ми таким алгоритмом – знаходимо пам’ятку в місті, яку більше за інші прагнемо побачити і шукаємо житло у пішій доступності до неї. Зазвичай, бажаним є центральне розташування або близкість до станції метро. Із вимог основною є наявність кухні. Оскільки афінські готелі кухонних кутків не пропонували, ми вирішили забронювати квартиру на провіреному ще у Гонконгу сайті airbnb. Це класний ресурс, який пропонує житло від власників і більше про нього я вже писала у цій статті.

Квартирка в центрі, за декілька хвилин ходьби від Акрополя перевищила усі мої сподівання. Затишна, комфотрта, з усіма зручностями і власним садком з апельсинових та лимонних дерев, як бонус. Оскільки знаходилась майже у підвальному приміщенні, добре рятувала від червневої спеки, хоча й кондиціонер в наяності був. Власниця – приємна жіночка, що мешкала поверхом вище. Щоправда з нею ми майже не спілкувались, адже здачею квартири та комунікацією з гостями займались офіційні посередники від airbnb – easy bnb team. Мила дівчина Жоржина у вайбер-режимі відповідала на усі мої запитання і навіть організувала нам трансфер пізно ввечері з аеропорта та передачу ключів.

Трішки були проблеми з електрикою – зламався переключатель гарячої води, то Жоржина швидко організувала сантехніка який усе оперативно полагодив, намагаючись не заважати нашому відпочинку. А одного разу взагалі я ненавмисне захлопнула ключі у замку із середини. Ззовні двері ніхто не міг відчинити. Саме в той день  ми вирішили прогулятись без документів та телефону Жоржини. На щастя, я просікла де живе господиня (вона якось хотіла непомітно обдарувати нас фруктами, як вибачення за дискомфорт з електрикою). І полетіла до неї в неділю вранці. Замість того, що прибити нас за неуважність, жіночка вибачалась за незручну ситуацію і відправила  гуляти, сказавши, щоб ми не переживали. Коли ми повернулись замок був полагоджений, а ключі лежали на столику. Це було дуже приємно.

Як пересуватись?

В Афінах добре розвинутий громадський транспорт. Є автобуси та метро. Але якщо жити в центральній частині міста, то усі найцікавіші пам’ятки  можна обійти пішки. Таксі ми брали лише один раз один раз, коли  наш татко потягнув собі спину на горі Лікавітос і йти пішки просто не міг. Тарифи не захмарні.

Що їсти?

Незважаючи на те, що трирічний Андрій їв на той момент майже все те, що й ми, мені всерівно зручніше було володіти власною кухнею у помешканні, аніж бігати по ресторанах. Тому готувала те ж, що й вдома – каші, супи, пюрешки, макарони, курятину та ін. Купували їжу в основному в супермаркетах. Хороших ринків із фруктами так і не знайшли 🙁 В Афінах дуже популярними є міні-маркети типу «7/11» чи схожі до них. Їх можна знайти практично у кожному кварталі. Ну і всі необхідні продукти там, звісно ж, будуть. М’ясо та молоко там навряд чи буде супернатуральним, проте щоб перекусити день-другий згодиться. Коли макарони і сосиски приїдались, могли повечеряти у ресторані. Їх особливо багато у вуличці навроти Акрополя. Ціни – від 20 євро за вечерю на трьох. Варто зазначити, що порції у тамтешніх ресторанах та кафешках просто  гігантські. Я люблю попоїсти, але в Греції  жодного разу не залишала порожньої тарілки, чим неабияк злила мужа 🙂 Для дитини в кожному закладі знаходилось  картопляне пюре, млинці чи яєшня. Андрій навіть навчився сидіти сам за столом. Дивлячись на нас, вимагав у офіціантів й собі крісло, тарілку і набір приборів.

Що подивитись?

  1. Акрополь – пам’ятка номер один. Це така собі скеляста гора посеред міста на якій височіють руїни древніх Афін, яким уже понад 2 тис. років. Його видно із будь-якого кутка міста, а вночі особливого шарму додає підсвітка. Відчинено Акрополь влітку від 8 до 20-ої. Ціна – 20 євро з дорослого за одноразовий квиток тільки у Акрополь. Трохи дорожче можна придбати комплексний квиток, який окрім Акрополя включає й інші пам’ятки. Дуже важко відвідувати його в літню спеку. Усюди каміння, яке нагрівається та жарить ще більше ніж сонце. Але тим не менше, воно того вартує. Сила, велич, дух Древньої Греції – все там. Гуляти схилами та милуватись руїнами Парфенону, театру Діонісія та древніми храмами можна хоч увесь день. З дитиною йти реально, але тільки не в спеку. І треба завжди підніматись догори. Ми Андрія не ризикнули брати. Щоб не стояти в черзі за квитком, краще заходити не з головного входу (справа), а з того, що по лівій стороні (там де всі, зазвичай виходять). Там людей на вхід практично немає.
  2. Музей Акрополя знаходиться одразу через дорогу від головного входу. Це сучасна будівля (з кондиціонерами!) в яку акуратно перенесли усі скульптурні шедеври із Акрополя. Це просто щось. Геніальні витвори мистецтва, які стояли на сонці та вітрі тисячоліттями! А тодішні майстри з неймовірною точністю передавали риси людей, тварин і навіть міфічних персонажів. Ціна за вхід – 5 євро. З дітьми пропускають без черги. Возик можна залишитиу гардеробі. Фотографуватись не можна, але якщо дуже хочеться … 🙂
  3. Національний парк (National Garden) – великий парк між Акрополем та площею Синтагма. Досить красивий, зі ставками та невеличким бескоштовним зоопарком.
  4. Площа Синтагма – основна площа країни (типу нашого Майдану), де знаходиться будівля Парламенту. Чесно кажучи, нічого особливого там немає, та й найкрасивішим на будівлі Парламенту є вартові у смішних капцях. Проте, не заглянути на цю основну жилу міста просто не можна.
  5. Площа Монастіракі – невеличка площа, що знаходиться на північ від Акрополя із ключовою станцією метро. Древня церква та хаотичний ринок переносять туристів кудись далеко від Європи. На Балкани, я б сказала. Там дуже колоритно.
  6. Гора Лікаветос – найвища вершина Афін. Потрапити на неї можна на таксі або ж на фунікулері. Якщо обрати другий варіант, то до кінцевої фунікулера ще доведеться дуже довго пнутись догори сходами. Не найкращий варіант для возика, але ми саме так і сунулись, тягнучи його в руках. Ціна за поїдку в обидві сторони – 7 євро. Діти до 7 років безкоштовно. На горі є маленька церква, кілька ресторанів та шикарнючий вид на Афіни. Який особливо прекрасний на заході сонця.
  7. Гора Філопапос . Це свого роду парк, який плавно піднімається догори. Знизу можна побачити невеличку печеру. Саме там колись сидів ув’язненим древньогрецький філософ Сократ. На вершині – памятник Філопапосу (соромно, але без поняття хто це). Уся ця паркова гора вкрита невеличкими хвойними деревцями та суцільним камінням. Я витягнула Андрія з возика тільки-но ми переступили поріг воріт парку. На гору підніматись ми не планували, але я не могла встояти і таки витягнула візок, наплечник та Андрія на сам пік (татко в той час чергував на Акрополі).
  8. Плака – старовинний райончик поблизу Акрополя з вузенькими вуличками, європейською архітектурою, колоритними ресторанчиками. Дуже схожий на затишну Європу і мало чим скидається на хаотичну Грецію. Своєю самобутністю він нагадує усім, що Греція таки в Європі. Гуляти тими вуличками – суцільний катарсис 🙂
  9. Можна ще заглянути у храм Зевса, в Агору чи проїхатись на море.

 

Повірте, Афінам є що показати і це місто вас обов’язково здивує!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *