«Екстремальний» кемпінг у Карпатах

Чесно кажучи, слово «екстремальний» не зовсім пасує до опису нашого кемпінгування посеред гір з малюком. Надто сильна семантика цього слова, та іншого я підібрати так і не змогла, тому буде так 🙂 Для мам та бабусь він точно видасться екстремальним 🙂

Я б вважала наше літо не повним, не заночувавши бодай пару ночей в наметі посеред гір. Такий формат выдпочинку мене переслідував довгих три місяці, і навіть кемпінг на Хмельниччині та поїздка в готель у Карпатах не змусили мене відступити від цієї “ідеї фікс”.

IMG_20160821_111622

І ось, зловивши літо за хвіст, в останній тиждень серпня, ми таки рванули на кемпінг в нацпарк «Сколівські Бескиди», а саме до села Кам’янка та однойменного водоспаду. Про те що Сколівщина не менш мальовнича, аніж Закарпаття та Івано-Франківські гірські райони, ми переконались ще в Орявчику, тому довго не роздумували з локацією. Та й їхати довго нам би головний пасажир не дозволив.

Здавалося б, нам, досвідченим мандрівникам, нічого не загрожує, а я, як мама, вже все на світі бачила і до всього готова, але насправді, на кемпінгу, нас чекало декілька сюрпризів. Не буду їх класифікувати як погані чи приємні, це все було цікавим і корисним досвідом, не більше. Тож тепер я тільки зі сміхом пригадую ці моменти, вважаючи ті ночі в наметі посеред гір чи не найкращими спогадами літа, що минуло …

DCIM101GOPROGOPR0310.

Сюрприз №1 Річка невеличка

Минувши водоспад, ми вирішили зупинитись на мальовничій галявині поміж гір, яку пронизує річка та численні потічки від неї. Але дістатись до тієї галявинки на автомобілі було нереально, та й моста через річку теж ніхто не передбачив. Тому добрих метрів 300-400 довелось тягати усі наші пожитки, переправляючи все через річку. Намочили ноги, вимотались, але таки окупували найкрасивіший клаптик галявини. Людей, як на вихідні, було не так вже й багато. Боялись, що буде ніде яблуку впасти, але найближчі сусіди розмістились у радіусі  двохста метрів від нас. Тож приватності та тиші не бракувало.

IMG_20160820_160122

Сюрприз №2 Нежить

Щойно ми розбили намет, я помітила, що в  Андрія нежить. Маючи за плечима сякий-такий досвід, знаю, що перша соплива ніч – то каторга. Дитя ще не встигає переключитись на дихання ротом, тому часто під час сну може прокидатись. Так і було. Я не спала практично усю ніч. І дико мерзла. Через що, на наступний день засмаркалась і я. А під вечір взагалі хотіла злягти з температурою. Але не дали 🙂 Тож довелось збити і рахувати персеїди біля вогнища. Другу ніч Андрій спав ідеально.

DCIM101GOPROGOPR0279.

Сюрприз №3 Дикі лисиці … ведмеді, вовки…

В першу ніч до нас в гості вирішила завітати рудохвоста красуня – лисиця. Прибігла до вогнища і щедро вгощалась «печивом до кави», зовсім нас не соромлячись. От тоді я усвідомила, що ми не в захищеному місті чи хоча б селі, а посеред дикої природи, лісів та гір. І хто зна, які ще лісові мешканці можуть навідатись до нашого намету. В першу безсонну ніч, цокочучи зубами на всю галявину, я почула дивні людські (як мені видалось) крики. Щось на зразок таких, ніби здоровенний ведмідь сидить і роздирає он тих туристів з помаранчевого намету на шматки, а інші дико кричать. А потім – тиша. Така дзвінка, нічна, холодна … Мені починає здаватись, що не ведмідь то був, а зграя вовків, яка от-от занюхає наш намет і я, загорнувши дитину в ковдру, побіжу вбрід через холодну річку до машини. Тремтячими руками під світлом місяця намагатимусь потрапити ключем в замок … До холоду додався страх і мене «колошматило» так, що аж чоловік прокинувся 😉 На ранок виявилось що всі живі та здорові. Ані ведмеді, ані вовки цієї ночі не в гості не заходили,  дивні крики видавала якась птаха, а мою бурхливу уяву підживляла температура у 38 градусів.

20160819230600.MTS.00_00_53_46.Still002

Сюрприз №4 Корови

Я дівчина з міста і з такими тваринами, як корови знайома досить таки поверхнево. Їхні роги і важка статура щось мене трохи підлякують. Так от, наша ідеальна галявина виявилась ще й ідеальним пасовищем для сільських корів. Щовечора штук 20-30 рогатих виходить  сюди повечеряти свіжою травичкою. Не зупиняє їх ані річка, ані намети, ані люди… Наша бригада таких самих знавців сільського скотарства як і я, вирішила саме в цей час прогулятись околицями, колективно вирішивши, що  корів ,напевне, в суботу ніхто не випасає. Мене з Андрієм про всяк випадок залишили на вахті  стерегти намети та будувати дамбу на річці. І от рівно о 17.00 прийшли вони. Двадцять корів і кіз окупували наш закуток. Я з Андрієм на руках в паніці видряпалась на гору і горланячи «Ану пішли звідси!», мало не плакала, коли ті туші виїдали наші макарони з баняків, облизували Андрієві іграшки, а кози взагалі залізли в намет і з’їли помідори. На мої крики прибіг вуйко-пастух і, зробивши квадратні очі від того, що мене залишили саму з дитиною на руках, розігнав усю худобу, а бідолашного малюка, який весь час плакав і кричав «Кова ам-ам Ня Ня, що з китайської перекладається, як Корова з’їсть Андрія!» пригостив цукеркою.

IMG_20160820_143048

 

Та попри всі сюрпризи та нездужання, наш відпочинок в наметах вдався! Я зовсім не шкодую, що вивезла  малюка на Карпатські простори і ми таки драйвово відпочили. Ми грались, купались в річці, засмагали, гуляли горами, лазили по здоровезним каменюкам коло водоспаду, смажили м’яско, рахували метеорити біля палаючої ватри … Словом, позитиву було більше 🙂

 

IMG_20160819_192215_1471806345265

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *