До побачення улюблений острів!

Сьогодні у мене незвичний день. По-перше мені стукнуло “кхи-кхи” … ісім, по-друге холодний лютневий день мого народження став літнім і теплим, а по-третє я сама роздаю усім подарунки, щоб трохи скинути баласт перед черговими мандрами…

IMG_6491

Сьогодні я востаннє милуюсь зорями зі свого маленького домика десь посеред Тихого океану…. Попереду складні маршрути, пароми, літаки, автобуси, метро. Мегаполіси і курорти. Шалений ритм і розмірений відпочинок. Але це все завтра. Сьогодні я прощаюсь з островом який став насправді третім домом (після Львова і Сокаля), найкращим місцем куди хочеться приїжджати знову знову, добрим другом про якого завжди згадуватимеш з усмішкою. Три місяці пролетіли як один день. Я не знаю як вам передати і пояснити цю містику, але час тут летить з шаленою швидкістю, а незмінне тепло тільки робить видимість незмінності нічого навколо… Веду до того, що життя на острові хоч тихе та розмірене, ніхто нікуди не пошпішає і не чекає “з моря погоди”, але все ж час невблаганно біжить…

IMG_6141

За ці три місяці ми усі навчились  новому. Андрій – говорити, підстрибувати вгору та стояти коли їде машина, ходити по сходах та забороняти мені його годувати. А я по-буддистськи розслаблятись та незважати, коли він порпається в піску, катуляється в пилюці, намагається облизати все каміння, стрибає зі сходинок, тягне кота за хвіст і намагається відлупцювати величезною палкою всіх і все довкола… Я навчилась розуміти і сприймати свободу. Адже пісок змивається, шорти легко перуться, палка йому швидко набридне. Тропічна свобода подарувала Андрієві широке поле для діяльності, фізичного та емоційного розвитку, а мене “попустила”. Мені тепер набагато легше сприймати все довкола і забивати на багато непотрібних речей. Важко хіба уявити що буде, коли ми повернемось у дворову пісочницю 🙂

IMG_7808

Аморе-море. Ми багато купались, відкривали для себе нові пляжі. Знайшли неподалік новий для нас і одразу ж закохались в нього за його безлюдність, часті відливи та приливи, затишність та дрібненький пісочок. Знали б ви як я “зажралась” в плані вибору пляжу. Ідеальний варіант для мене це: відсутність людей  (бажано взагалі), ніжний пісочок, спокійна (бажано бірюзова) вода, багато пальм і тіні від них, відсутність  сміття. Ідеальна картина, нє? 🙂 На жаль, таких пляжів-райських куточків на острові Самуї все менше і менше. Де є купабельне море і піщаний захід в нього, обов’язково поблизу “забабахають” готель, коло нього ресторан, притарабанять десяток лежаків і все –  райський тропічний пляж перетворюється на “турецько-єгипетський пакет” в пік сезону. Наш пляжик, який ми просто називали Дальнім, адже знаходиться він на крайній півночі, хоча б трохи відповідав нашим вимогам і ми тихенько кайфували саме там. На інші, більш тусовочні, їздили винятково заради інтересу, подивитись-перевірити що нового там відкрилось.

IMG_7853

Море морем, але понад усе ми полюбляли їздити на байку по джунглям і горам. З малюком, звісно, як справжнісінькі батьки-вар’яти. Налагодивши побут, ми почали роззиратись навколо – що б то ще таке подивитись, куди податись-покататись… Завдання ускладнювалось тим, що об’їздили ми той Самуї взимку 2012-2013-го до дір. Думали, що знаємо кожну дорогу і кожнісінький пляж. Але, як виявилось, не кожну.
Спершу, ми в ролі “бувалих” показували цікаві місця новоприбулим українцям, сусідам-росіянам чи їхали самі просто ще раз помилуватись. І якщо на початку нашої зимівлі ми ще думали-вагались чи нормально буде з дитиною з’їздити на байку в  сусідній район 4-5 км, то вже через місяць, ми долали десятки кілометрів гірських хребтів грунтовкою через джунглі …
Андрієві на байку сподобалось. Коли вітер чухає носа, перед очима бігають справжнісінькі камази, трактори, машини, мотоцикли, песики і різнокольорові вивіски. Нудьгувати ніколи. Щоправда, час від часу мусимо робити зупинки на “тьоп-тьоп”, бо трохи таки набридає сидіти на місці. А коли активно “потьопаєм” там де й мамі з татом цікаво, то швиденько засинаємо просто в дорозі.
Наше бажання пнутись кудись “в трепеза” трохи стопив наш старенький байк – Хонда Клік 125. Були моменти, коли я з Андрієм в рюкзаку, просто зіскакувала з байку на ходу, який глох, не змігши підкорити стрімкий схил. Тому, ми часто сумнівались чи їздити в гори. Але мало-помалу, гірка за гіркою, і ми здолали усі заплановані вершини, на яких вже колись були і навіть познаходили щось новеньке. Приміром, піднялись та прокатались гірським хребтом до найвищої точки острова,  де стоїть ще один Будда. Чи варто казати, що дорога була грунтова, камяниста, з численними підйомами та спусками?! Місцями я, як африканська жінка, пнулась вгору пішки терлигаючи на собі Андрія та наплечник. Проїжджаючі повз на джипах та квадроциклах туристи просто робили квадратні очі і впадали в шок. Ну ми ж вар’яти :)))

DCIM100GOPROG0188093.

Не обійшлось і без штормових днів, складних ситуацій. Андрій тут тричі хворів, а ми стали втричі витривалішими, мужнішими та спкійнішими. Обов’язково пізніше напишу детальний пост про здоров’я та роботу страховок, а наразі скажу, що нічого серйозного не було. Все благополучно обійшлось, проте  неабияк загартувало нас усіх.

IMG_5957

Також ми встигли поплавати трохи Сіамською затокою та відвідати сусідні острова – Панган та Тао (теж скоро буде пост). Пожити там та подосліджувати трохи їх.

IMG_7671
Я не можу сказати, що мені важко покидати острів, так само, як боюсь визнати, що не хочу звідси нікуди їхати :)) Він для нас тепер як рідний дім, у який ти рано чи пізно повертаєшся.

IMG_6723

Я не кажу прощавай Самуї, я кажу – “До побачення!”

 

2 Відповідей

  1. Ого, справді три місяці минули як один день. Надійко дуже хочу продовження блогу, тому зичу вашій родині сил та наснаги до нових подорожей, щоб ми твої читачі продовжували насолоджуватись цими чудовими розповідями. З кожним постом я ніби проживала разом з вами цю мандрівку. Може тобі подумати про власну книгу?

  2. Nadia Wolf сказав:

    Дякую, Улянко. Дуже приємно чути, що та писанина комусь цікава) Приєднуйся до клубу матусь)) Ми мандруємо далі і додому ще не повертаємось, тож виглядайте нові пости)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *