Рубрика: Україна

0

Їдемо в Буковель !?

Так минув лютий місяць. Раз на тиждень  Андрійка цілий день бавила бабуся, поки мама з татом «кувиркались» ближніми схилами. Запитайте мене у якій позі я не «валялась» на горі, якими словами не називала ту всю затію, скількох людей перевертала догори ногами…. Але нічого. Навчилась. Наш рівень майстерності із  «та ну його в баню» став –  «вав, у мене виходить». Коли вже уявляла себе мало не майстром спорту, невдало гепнулась.  2 тижні скакала на одній нозі. Але до «Оксамитового» сезону на «Буковелі» віджила,  і ми таки туди рванули!  Андрія, звісно ж, прихопити не забули 🙂

0

«Екстремальний» кемпінг у Карпатах

І ось, зловивши літо за хвіст, в останній тиждень серпня, ми таки рванули на кемпінг в «Сколівські Бескиди», а саме до села Кам’янка та однойменного водоспаду. Про те, що Сколівщина не менш мальовнича, аніж Закарпаття та Івано-Франківські гірські райони, ми переконались ще в Орявчику, тому довго не роздумували з локацією. Та й їхати довго нам би головний пасажир не дозволив

0

У Карпати за грибами!

Не знаю чи писала я десь раніше чи ні, але ви напевне не знаєте, що я запекла потомствена грибниця. Цілих 2 роки я мовчки мріяла про ліс, дерева і грибочки, які причаїлись то там, то сям…. Звісно, ніхто не каже, що з дитиною нереально за грибами ходити. Але оскільки тато в нас ну зооовсім не грибник, а до діда з бабою далекувато, довелось терпіти.

Та склалось все набагато цікавіше. Одного серпневого вікенду  опинились ми в Карпатах і випадково зазирнули до лісу, а там – здогадайтесь що? Ну, звісно ж, чудові грибочки

0

Кемпінг з малюком

–  Запах сосен, що пронизує твоє єство і наповнює легені свободою, темне-темне зоряне небо, тихий гомін нічного лісу, тепла ватра і посиденьки до ранку …. Ех, рамантіка студентських часів. А ми люди сімейні, з дітьми , дехто вже розміняв тридцятку та поважну посаду на поважній роботі … Куди ж нам у похід?!

–  Ні-ні, – кричала я у відповідь, –  Хіба ж дитина – то кінець? Дитина – це початок! Чому ж не можна на кемпінг з малюком !? – і шмигнула купувати-вибирати намет, спальники, матраци, пальники, карімати …

0

Дорожня аптечка для дитини

Я – мама-панікерша! Волію завжди і усюди бути готовою до будь-яких форс-мажорів, в тому числі і дитячих нездужань. Мені легше везти за собою 2 кг медикаментів, аніж потім рвати на голові волосся в пошуках “Нурофену” о пів на третю ночі. Тому в закордонні мандрівки я пакую до аптечки мало не піваптеки. На ділі 80% з того всього зовсім не стає у пригоді та мирно чекає закінчення терміну своєї придатності десь у закутку. Але головне – я спокійна

0

Коли повертаєшся додому …

Нарешті валізи розпаковано, купальники складено в найважкодоступніше місце в шафі, а за вікном бігають хмари над рідним Львовом. Нам знадобилось трохи більше тижня, щоб призвичаїтись до призабутих реалій, налагодити режими сну та їжі та усвідомити, що ми вдома. Усе навколо таке рідне та звичне, що здається ніби нікуди й не їздили, але водночас все якось не так, по-іншому. Насправді, у рідних краях не змінилось нічого, змінились ми. Будь-яка мандрівка змінює, а тривала зимівля далеко-далеко перевертає усе твоє уявлення про комфорт, побут, цінності та  світ навколо.